Я люблю тебе безмежно,
Захищаю обережно,
Мрію, щоб були завжди
Разом я і ти.
Яке щастя, що пліч-о-пліч
Поруч ми!
Проживемо ще сто років
Без нудьги!
Коханій, дорогій людині
Хай щастя буде завтра й нині!
Зоря хай світить вірна ясно,
Аби життя було прекрасним.
Кохатися, любитись, знати,
Вогнем у серці палахтіти,
Завжди так гаряче кохати
Й любові віддано радіти!
Моє кохання синьооке,
Де ти, там всі мої думки!
Ти і вулкан, й безмежний спокій,
Й мої віршовані рядки...
Й кохання ти моє, й натхнення,
Без тебе сумно на душі!
Моє ти щире одкровення,
Що надихає на вірші.
Як добре, коли поруч
Є людина кохана.
Така мила, така щира,
Й дуже-дуже гарна.
Хай радістю доля
Тебе засипає.
Любов у серденькі,
Мов вогник палає.
Ти — найкраще, що в мене є,
Тому привітати хочу тебе.
Сьогодні такий прекрасний день,
Тому побажаю безліч пісень.
Щоб оченята сіяли, як зорі,
А душа співала, як море.
Щоб тільки безмежне кохання
Дарувало тобі найкращі моменти.
Щоб завжди цілі здійснювалися,
А мрії в життя втілювалися.
Щоб навколо були лише вірні люди,
А стороною щоб обходили проблеми.
Тебе кохаю щиро, дуже,
Твоє лице і твою душу,
І очі, що зірками сяють,
Я, безперечно, теж кохаю!
Ти — найцінніше, що може бути,
Тому так сильно хочу тебе привітати.
У такий чарівний день.
Побажаю тобі безліч пісень.
Щоб оченята сіяли, як сонечко,
А душа розцвітала, як квіточка.
Щоб серденько палало коханням
І окрилювало тебе спокійним тремтінням.
Щоб всі цілі здійснювалися,
А мрії в життя втілювалися.
І щоб кругом були найвірніші друзі,
Що дарують такі моменти найщасливіші.
Вітаю кохану приємну людину,
Мою дорогу, чарівну половину,
Щоб в серці завжди було тепло і світло,
Весною стрімкою, принадливим літом.
Дарую усмішок веселки грайливі,
Хай будуть приємними дні і щасливими!
Моє кохання, радість з сумом,
Що часом б’є неначе струмом,
То зігріває тіло й душу,
А то трясе, неначе грушу.
Ці почуття завжди зі мною,
Не можна їх назвати грою.
Хоч це і радість блискавична,
Й душевна мука споконвічна.
Кохання моє, я з тобою навіки.
Ми разом, немов океани та ріки,
Як зорі і небо, як квіти та поле.
Звела недаремно з тобою нас доля!
